бухгалтер, експерт з питань бюджетної сфери, кандидат економічних наук, м. Чернігів
Вимоги до бухобліку постійно змінюються. Ви ще не змінили Положення про облікову політику чи взагалі його не маєте? Тоді дану ситуацію треба виправити й підготувати відповідний наказ.
Бюджетна установа має з року в рік вести прийняту облікову політику. Наказ про облікову політику – це розпорядчий документ, який затверджує Положення про облікову політику, у якому бюджетна установа фіксує методи оцінки та обліку, ті процедури, які вона застосовує при веденні бухгалтерського обліку.
Облікова політика може змінюватися, для чого видається наказ про внесення змін до згаданого Положення про облікову політику. Це передбачають національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі (далі – НП(с)БОДС). Зміни можуть бути пов’язані зі змінами до НП(с)БОДС, Планом рахунків, Типовою кореспонденцією, змінами на рівні головного розпорядника бюджетних коштів, зміни в статуті установи.
Положення про облікову політику установи
При розробці власного Положення про облікову політику треба враховувати:
Положення про облікову політику головного розпорядника бюджетних коштів. Воно потрібне, так як облікова політика бюджетної установи та головного розпорядника бюджетних коштів мають мати єдині підходи (п. 2 розділу І Методрекомендацій № 11). Якщо таке Положення не врегульовує облік певних об’єктів, то бюджетна установа може сама визначити потрібні методи й процедури.
Після того як наказ розроблений і затверджений наказом керівника бюджетної установи, Положення про облікову політику слід надіслати на узгодження головному розпоряднику, якому відомчо підпорядкована бюджетна установа. Якщо є певні складнощі, то можна узгодити їх з головним розпорядником до затвердження наказу в установі.
наводити ті методи оцінки, обліку та процедури щодо яких НП(с)БОДС передбачений всього лише один варіант обліку. Наприклад, одноваріантний підхід у бюджетних установах використовується щодо амортизації МНМА – лише метод 50%, щодо амортизації основних засобів – лише прямолінійний метод. Отже, згадувати про це в Положенні про облікову політику не варто;
наводити перелік НП(с)БОДС чи інших законодавчо-нормативних документів. Вони загально прийняті і використовуються всіма бюджетними установами;
наводити прізвища конкретних виконавців, матеріально відповідальних осіб. Такі особи можуть звільнитися й тоді доведеться переробляти Положення.
В першу чергу у власному Положенні про облікову політику слід врегулювати питання, які за НП(с)БОДС передбачають багатоваріантність обліку, та з якими дійсно має справу бюджетна установа. Наприклад, якщо бюджетна установа не має інвестиційної нерухомості, то й не потрібно визначати облікову політику щодо неї. Завжди при потребі можна внести зміни до Положення про облікову політику, якщо з’являється нові об’єкти обліку.
строки корисного використання – типові строки можна знайти в Додатку 1 Методрекомендацій № 11. Якщо установа з ними погоджується, то достатньо їх повторити. Якщо певних видів основних засобів в установи немає й не може бути, то можна їх не згадувати. Якщо необхідні інші строки, то треба навести обґрунтування. Обрані строки використання можна навести в окремому додатку до положення про облікову політику;
чи визначається ліквідаційна вартість та її розміри. Однак її можна й не визначати, вважати нульовою;
порядок переоцінки. Можна встановити ознаки суттєвості, за перевищення яких проводиться переоцінка відповідної групи основних засобів.
Також інколи в обліковій політиці врегульовують облік складних основних засобів, які складаються з багатьох компонент, наприклад комп’ютерів. Їх краще всього визнавати в обліку окремими об’єктами: системний блок, монітор, клавіатура, мишка. Однак, можна й без цього, так як для вирішення даного питання цілком достатньо загальних норм НП(с)БОДС 121 «Основні засоби».
строки корисного використання – їхні типові варіанти можна знайти у Додатку 2 Методрекомендацій № 11. Обрані строки (їх можна обґрунтовано змінити) наводимо у додатку до Положення про облікову політику (можна разом з такими строками для основних засобів);
період нарахування амортизації – щокварталу чи раз на рік.
Облікова політика щодо біологічних активів
Якщо установа має сільськогосподарське виробництво, то об’єкти тваринництва та рослинництва слід обліковувати не у складі основних засобів та запасів, а як біологічні активи за НП(с)БОДС 136 «Біологічні активи», затвердженим наказом Мінфіну від 15.11.2017 р. № 943.
одиниця аналітичного обліку запасів – їхнє найменування, або однорідна група (вид);
метод оцінки вибуття запасів – ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО;
періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів – щомісяця чи на дату здійснення операції з вибуття;
порядок обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) – на окремому субрахунку (один субрахунок для ТЗВ за всіма запасами) чи на окремому аналітичному субрахунку за окремими групами запасів, наприклад, окремо для сировини і матеріалів, окремо – для палива, окремо – для продуктів харчування;
порядок розподілу ТЗВ – якщо обраний для обліку ТЗВ окремий субрахунок, то можливими є 2 варіанти: списувати ТЗВ пропорційно витраченим запасам (тоді на кінець місяця може бути залишок за субрахунком обліку ТЗВ) або повністю розподіляти їх між тими запасами, що вибули і тими, що залишилися (тоді залишку ТЗВ на кінець не буде). Найлегший – перший варіант. Приклад розподілу ТЗВ наведений далі у наказі про зміни до облікової політики – його можна затвердити як окремий додаток до положення про облікову політику.
Також можна врегулювати питання щодо обліку питної води як продукту харчування на субрахунку 1511 «Продукти харчування». Це питання постає через те, що вода проходить у бюджетних установах за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», а не КЕКВ 2230 «Продукти харчування». Врегулювання цього протиріччя в Положенні про облікову політику зніме можливі питання при перевірці.
У даному розділі Положення про облікову політику можна навести:
процедуру визначення ступеня завершеності робіт, при визнанні доходу за наданими послугами за НП(с)БОДС 124 «Доходи» (як оцінюється % завершеності – за витратами, за фактично виконаною роботою за планом тощо);
перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості, продукції, робіт, послуг. На це вказує п. 1 розділу IV НП(с)БОДС 135 «Витрати».
Додатки до Положення про облікову політику
У Додатки до Положення про облікову політику варто винести таке:
строки корисного використання основних засобів – у формі таблиці (можна їх описати і у самому тексті Положення, якщо груп основних засобів небагато);
робочий план рахунків – це ті рахунки, які використовує бюджетна установа з загального Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі. Також установа могла вводити окремі аналітичні рахунки для обліку певних податків, наприклад щодо ПДВ. Також можна навести рахунки для обліку ТЗВ. Варто їх тут і описати;
кореспонденція субрахунків – цей додаток варто розробити, якщо існують певні бухгалтерські проведення, що відрізняються від типових. Наприклад, з тими ж самостійно введеними аналітичними рахунками щодо обліку податків, зокрема ПДВ.
Саме Положення та усі зміни, які вносяться до облікової політики бюджетної установи, потрібно належно оформити – підготувати Наказ про затвердження Положення про облікову політику або Наказ про затвердження змін до Положення про облікову політику.
